Отчизна Украина и самоназвание Украинцы в 17 веке

Итак, в 1657 году, в письме от Ляхочестрицкого с Волыни к Ивану Выговскому уже употребляется название Украинцы:

"Сказывает: если б, то ненадобно, Украинцы вместе с Москвою, Великого Княжества Литовского и Малые России, покаместь князи руские держали в Киеве прежде живущие"


скан страницы целиком

Источник: АЮЗР, Т. 11, 1879, - стр. 768


Collapse )

Русская традиционная баня: традиции и обычаи

"Не смотря на то, что русский крестьянин очень любит баню, тем не менее она однако в русских деревнях представляет какое-то закоптелое логовище и скорее пачкает, нежели моет тело. Крестьяне, у которых нет бани, парятся в печах, и случается иногда, что в такой бане человек задыхается до смерти."

Народы России : живописный альбом. Вып. 1: Великоруссы. Малороссы. Белоруссы. Поляки. - Санкт-Петербург : Тип. т-ва "Обществ. польза", 1878. - Стр. 4.

Знання — сила

Любителям руської мови. Трохи про вѣвцѣ

Сьогодні дуже коротко, на жаль :-)

У 1788-му році, у друкарні Почаївської лаври було видано «Книжицю для господарства» (І. Ленкевич. — Почаїв: Друкарня Успенського монастиря, 1788. — 111 арк.; 8°).

Нагадаю, що тоді Почаївська лавра була католицькою; нагадаю, що саме католики побудували Свято-Успенський храм (також, любителям усяких хіромантій/нумерологій, чи то пак — геодезій, нагадаю, що він орієнтований вівтарем на північ).

Написано книжицю українською та польською мовами — багато сказати немає чого, будемо просто читати.

Читайте і насолоджуйтеся, звертайте увагу на наголоси. Згадайте, що казав Сумароков про ѣ... Хто сумнівається — повторіть разів десять: вѣвцѣ, вѣвцѣ, вѣвцѣ... (Можна також потім польською: owiec, owiec, owiec...)

Collapse )

Книжицю можна почитати тут.
Молотарі

Любителям руської мови. Деякі результати

Отже, нам знадобилося лише два заняття (ми намагалися прочитати написи на берестяній грамоті та іконі Андрія Рубльова), щоб отримати певні результати, причому досить важливі.

При цьому, на жаль, ніхто не захотів самостійно прочитати запропоновані написи — ситуація парадоксальна: написи написані саме руською мовою, цей факт ніхто не заперечує, проте як цей напис читається? Традиційна відповідь: «Не знаю, зверніться до фахівців». Іноді «списують» сучасне написання .)

Взагалі кажучи, мені іноді буває смішно, коли, нібито, «русскаязичниє» пропонують порівнювати переклади якогось давнього рукопису на сучасну російську та сучасну українську. Руську мову треба читати, а не перекладати. І на наших заняттях ми будемо саме читати.

Проте, повернемося до наших результатів. Ще раз «процитую» В. Виноградова (Виноградов В. В. Очерки по истории русского литературного языка XVII–XIX веков. — 1982, с. 23):

Collapse )

Далі на нас чекає багато цікавого .)

Будемо з’ясовувати, якою ж була українська редакція церковнослов’янської мови, як і коли вони виникла, коли «остаточно сформувалася» (згадаймо цитату з Гамановича: «...церковно-славянскій языкъ нашихъ богослужебныхъ книгъ окончательно сформировался къ срединѣ XVII в.»), чим саме так впливала на російську редакцію, яким чином так несподівано зникла.

Стародавнє українське гасло: "Перемога або смерть!"

"Стародавня історія, - говорить Шерер, - не підносить більш привабливого сюжету ніж історія козацтва. У цих анналах, як і в інших, присвячених давнині, можна віднайти спільноти, утворені за допомогою воїнського духу, що живляться цим воїнським духом, підтримуючи ним свої постійні державні установи. Можна побачити громадян цієї республіканської держави, які виховувались так, як і спартанці, і завжди тримали зброю в руках, як римляни. Але, на відміну від останніх, вони ніколи не прагнули до поневолення відомої світової імперії. Вони прагнули лише до того, щоб мужньо і стійко захищати свої домівки і вівтарі, і зниженому рабству віддавали перевагу бродячого, безтурботного життя. Можна побачити батьків, котрі виховували дітей, що гордилися своєю незалежністю, і які не залишали їм ніякої іншої спадщини, окрім шаблі, з написом на ній: "Перемога або смерть"(*)

Йоган-Християн фон Енґель. Історія України та українських козаків. (2014). - С. 308.

(*) — "On verra les pères transmettre à leurs fils l'orgueil de l'ndépendance, & ne leur laissèr pour tout héritage qu'un sabre, avec la devise, vaincre ou mourir."

Jean-Benoît Schérer. Annales de la petite Russie ou Histoire des Cosaques-Saporogues et des Cosaques de l’Ukraine... — Tome Premier. — Paris, Cuchet, 1788. — Page V.

До питання про послуговування українською мовою у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.

http://chtyvo.org.ua/authors/Morozova_Olha/Do_pytannia_pro_posluhovuvannia_ukrainskoiu_movoiu_u_Naddniprianskii_Ukraini_na_pochatku_KhKh_st/

Чорноморський літопис. № 9 (2014)

На основі аналізу архівних документів та наукових здобутків інших дослідників, зроблено висновки щодо того, в якій зі сфер послуговування українською мовою: освіта, побут, література, книговидання і т.д. було більше звершень і на якому рівні воно здійснювалося. А також дано відповідь на питання, чому виник і мав місце рух за впровадження української мови в освіту.

Ключові слова: українська мова, національний рух, освіта, книговидання, преса, Емський указ,  Валуєвський циркуляр. 

 Морозова О. С.

Институт украинской археографии и источниковедения имени М. С. Грушевского НАН Украины, г. Киев, Украина 

Хмель А. А.

Черноморский государственный университет имени Петра Могилы,  г. Николаев, Украина.

К ВОПРОСУ ОБ ИСПОЛЬЗОВАНИИ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА В ПРИДНЕПРОВСКОЙ УКРАИНЕ в начале ХХ в. 

На основе анализа архивных документов и научных  достижений других исследователей, сделаны выводы относительно того, в какой из  сфер использования украинского языка: 

образование, быт, литература, книгоиздание и т.д. было больше свершений и на каком уровне оно осуществлялось. А также дан ответ на вопрос, почему  возникло и имело место движение за внедрение украинского языка в образование. 

Ключевые слова: украинский язык, национальное  движение, образование, книгоиздание,  пресса,  Эмский указ,  Валуевский циркуляр.

 

Переводчики для #адиннарот (18 век)

Из Указа Петра 1-го князю Долгорукову, 1708 г. (архив Коллегии иностранных дел):

«7. Потребно быть переводчику языка Малороссийского и Польского, для корреспонденции в Польшу, тако-ж прилучатся какие письма, дабы вовремя оные разуметь.  - Дать одного из Посольской Канцелярии»

Голиков И. И. Дополнение ко второму тому деяний Петра Великого. Деяния Петра великого. Т. 3. - изд. 2-е. Москва. В типографии Николая Степанова, 1837. - С. 296-297.

25 мая 1724 г. Из указа Петра 1-го:

«по 4-му, в Малороссийскую Коллегию в переводчики приискать из тамошних людей к тому делу заобычного и доброго человека, который в тамошних делах был неподозрителен»

Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Том 7. 1723-1727. - С. 289.

__

1. Посольская канцелярия.

2. Малоросійська колегія.

+ дополнение: 

Жители Московского царства в 17 столетии не понимали руського языка (на украинском яз.)